Аґрус звичайний

Аґрус звичайний
Родина: Аґрусові (Grossulariaceae)
Grossularia reclinata

АҐРУС ЗВИЧАЙНИЙ (Крыжо́вник обыкнове́нный, Grossularia reclinata L.) — багаторічна   рослина   родини   аґ­русових.     Кущ     заввишки     60— 150 см з колючими пагонами. Ли­стки 3—5-лопатеві, зубчасті. Квіт­ки  сидячі,   з  зеленуватими,   чер­вонуватими     або     пурпуровими пелюстками,  одиничні  або  в 2— 3-квіткових  китицях.   Плоди  (не­справжня ягода)  округлі або ви­довжені, забарвлені в білий, жов­тий, рожевий, червоний або чор­ний колір. Цвіте у травні — черв­ні.

Поширення. Вирощують у садах в усіх районах України.

 Заготівля і зберігання. З зелених і напівстиглих ягід виготовляють компоти та варення, із стиглих — соки, вина, мармелад, начинку для цукерок тощо. Ягоди можна сушити або маринувати.

Хімічний    склад.    Плоди    аґрусу містять 6—10%   цукрів  (фрукто­за,  глюкоза,   сахароза),  до  2,3 % органічних     кислот     (переважно лимонна    і    яблучна),     близько 1      %  пектинових речовин, близько 2 %  клітковини, аскорбінову кис­ лоту  (25—30 мг%),  каротин  (0,2 мг%),    вітамін    Е    (0,56    мг%), фолієву  кислоту,   фенольні   спо­ луки   (катехіни,   лейкоантоціани, антоціани,   флавоноли,   фенольні кислоти),  сполуки  калію,  заліза, йоду,  міді,  марганцю,  фтору  та цинку.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині аґрус   використовують   як   віта­мінний,  сечогінний,  жовчогінний та послаблюючий засіб, як засіб, що нормалізує артеріальний тиск, протидіє новоутворенням. Корисно вживати аґрус при ате­росклерозі,  крововиливах,   пов'я­заних     із     зниженням     міцності кровоносних капілярів, при гіпер­тонії,  анемії,  послабленні  діяль­ності   шлунково-кишкового трак­ту, при хронічних запорах, захво­рюваннях нирок і сечового міхура. При   порушенні   обміну   речовин і  ожирінні  рекомендується вжи­вати протягом 3—4 тижнів багато ягід  аґрусу  з  одночасним  обме­женням калорійності їжі.

ПРОТИПОКАЗАНО   вживати   аґ­рус при виразковій хворобі шлун­ка і дванадцятипалої кишки в ста­дії   загострення,    при   ентеритах і колітах, що супроводяться про­носом.