Багно звичайне

Багно звичайне
Родина: Вересові (Ericaceae)
Ledum palustre

БАГНО ЗВИЧАЙНЕ (багульник болотный, Ledum palustre) — вічнозелений розгалужений ку­щик родини вересових, 50—120 см заввишки. Молоді гілки рудувато повстистоопушені. Листки шкі­рясті, чергові, короткочерешкові, прості, цілісні, лінійні, з за­горнутими краями; зверху тем­но-зелені, голі, зісподу — пов­стисті. Квітки двостатеві, пра­вильні, білі або жовтаво-білі, у верхівкових зонтиковидних щитках, на довгих тонких іржаво-білоповстяних клейких квітко­ніжках. Плід — довгаста поникла коробочка. Цвіте у травні — липні.

Поширення. Росте розсіяно на Поліссі, зрідка — на Прикарпат­ті і в Карпатах у сирих і заболо­чених соснових, рідше — дубово-соснових лісах, на торфових болотах.

Заготівля і зберігання. Викорис­товують траву. Збирають однорічні па­гони під час дозрівання плодів. Сушать під наметом або в су­шарках при температурі до 40 °С. Зберігають у сухому прохолод­ному приміщенні. Строк при­датності —2—3 роки. Сировина відпускається аптеками.

Хімічний склад- Трава Багна звичайного містить глікозид арбутин, фла­воноїди, дубильні речовини, ефір­ну олію (до 7,5%). До складу олії входять сесквітерпеноїди ле­дол і палюстрол, цимол, гераніл­ацетат та інші.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати трави Багна звичайного мають спазмолітичні, відхарку­вальні, потогінні, сечогінні, де­зинфікуючі, подразні, заспокій­ливі та наркотичні властивості, розширюють судини і знижують кров'яний тиск. Внутрішньо у вигляді настою Багно звичайне признача­ють як відхаркувальний і проти­кашлевий засіб при гострих і хронічних бронхітах, трахеїтах, ларингітах, коклюші, при спастич­них ентероколітах. Дає ефект використання Багна звичайного при брон­хіальній астмі. В гінекологічній практиці Багно звичайне використовують як засіб, що підвищує тонус мат­ки. В зарубіжній і вітчизняній народній медицині, крім того, настій Багна звичайного вживають при тубер­кульозі легень, ревматизмі, по­дагрі, діабеті, дизентерії, скро­фульозі, екземі і висипах на тілі. Зовнішньо настій трави Багна звичайного ви­користовують при укусах ко­мах, набряках, відмороженнях, для лікування забитих місць, колотих і рваних ран, для по­силення циркуляції крові в паль­цях при занімінні (ендартеріїті) тощо. Екстракт або відвар в олії закапують у ніс при грипі та ри­ніті. Хворим на бронхіальну аст­му рекомендується невелику кількість трави Багна звичайноготримати в спальному приміщенні. Викорис­товують траву Багна звичайного і як інсекти­цидний засіб. Фармацевтична промисловість з трави Багна звичайного виготовляє препарат ледол, а з олії — гваязулен.

Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­лові ложки на 200 мл окропу) п'ють теплим по чверті склянки 2—3 рази на день; суміш трави Багна звичайного, підбілу звичайного і коріння алтеї лікарської у співвідношенні 1:2:2 готують як настій (2 чайні ложки суміші на 200 мл окропу) і вживають як відхаркуваль­ний засіб по півсклянки 3—4 рази на день; настій (25 г.трави Б. з. і 15 г тра­ви кропиви жалкої на 1 л.окропу) по півсклянки 5—6 раз на день при брон­хіальній астмі та як профілактичний засіб при коклюші і грипі.
ЗОВНІШНЬО — напар (1 частина сві­жих квіток і трави Багна звичайного на 9 частин оливкової або соняшникової олії, на­стоюють 12 годин у духовці) зака­пують у ніс при грипі та риніті і вти­рають у болючі місця при ревматич­ному артриті; мазь (подрібнена трава Багна звичайного., коріння чемериці білої і роз­топлене несолоне свиняче сало у спів­відношенні 1:1:3, настоюють 12 го­дин у теплій духовці) втирають у шкіру при ревматизмі, ломоті, ко­рості і вошивості.


Багно звичайне — дуже отруйна рослина. Необ­хідно дотримуватися обережності при заготівлі і не допускати передозувань при застосуванні