Барвінок малий

Барвінок малий
Родина: Барвінкові (Apocynaceae)
Vínca mínor

БАРВІНОК МАЛИЙ, (могильник, хрещатий барвінок; барвинок малый, Vínca mínor) — вічнозелений півкущик родини барвінкових. Стебла сланкі, по вузлах укорінюються, ЗО—60 см завдовжки. Квітучі гілочки прямо­стоячі. Листки шкірясті, еліптич­ні, цілокраї. Квітки правильні, двостатеві, великі, фіолетово-си­ні, одиничні, розташовані в пазу­хах листків. Плід збірний з двох листянок. Цвіте у травні.


Поширення. Росте на Україні в південних лісових і лісостепо­вих та в північних степових районах, у передгір'ях Криму і Карпат у букових, грабових, ду­бових і соснових лісах, серед кущів.

Заготівля і зберігання. Вико­ристовують траву (НегЬа Уіпсае тіпогі8). Заготовляють у травні— червні. Сушать під наметами, на горищах або в сушарках при температурі 40—50 °С. Сухої си­ровини виходить 40 % . Збері­гають у сухих, добре провітрю­ваних приміщеннях. Строк при­датності — 2 роки. Аптеками не відпускається.

Хімічний склад. Трава Барвінку малого містить алкалоїди (0,3—0,4 % ), гіркі речовини, аскорбінову кис­лоту (900 мг % ), урсолову кисло­ту, каротин (близько 8 мг % ), флавоноїди тощо. До складу алка­лоїдів входять вінкамін, вінкамі-дин, віноксин, вінцин, вінцезин, вінкамінорпін та ін. З квіток виділено флавоноїдний глікозид робінін. У коренях знайдено ку­марин.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Галенові препарати Барвінку малого, виявляють гіпотензивну, в'яжучу, протимікробну, протиза­пальну та кровоспинну дію. Вони знижують артеріальний тиск, роз­ширюють венозні судини серця і судини головного мозку, роз­слаблюють мускулатуру тонкого кишечника, стимулюють скоро­чення матки. З трави Барвінку малого. виготовляють препарати вінкапан і девінкан, які призначають при гіпер­тонії, спазмах судин головного мозку, неврогенній тахікардії та при інших вегетативних неврозах. Девінкан призначають і при мігре­ні. Кумарини Барвінку малого виявляють протипухлинну активність. У на­родній медицині траву Барвінку малого використовують при гіпертонії, мігрені, зубному болі, скорбуті, кровотечі ясен, при неприємному запаху з рота, при хворобах горла, туберкульозі й емфіземі легень, дизентерії, діареї, білях, маткових і кишкових кровотечах, статевій слабості, неплідності, при екземі та інших шкірних хворо­бах. Напар квіток вживається елас­тичності й матовості. Широко використовується рослина і в го­меопатії.


Лікарські форма і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави з квітка­ми (20 г сировини варять на малому полум'ї у 250 мл горілки) — по 8 кра­пель уранці й увечері 4 дні вжива­ють при статевій слабкості (після дводенної перерви лікування повто­рюють); настій листя (столова ложка сировини на склянку окропу) по тре­тині склянки тричі на день при гіпертонії; відвар (30 г трави з квіт­ками на 350 мл окропу) по пів­склянки тричі на день при внутріш­ніх кровотечах; відвар (суміш 4 г тра­ви Барвінку малого і 2 г кореня живокосту лікарського на 0,5 л води) по 1 склян­ці вранці і ввечері при внутрішніх кровотечах.

ЗОВНІШНЬО — відвар (1 столова лож­ка трави на склянку окропу) для обмивання ран, виразок та при дер­матиті, що супроводиться свербежем. Рослина отруйна!