Легенда про полин

Давно це було. Господарювали в степах відважні половецькі батирі - брати Отрок і Сирчан, часто нападали на пограничні землі Русі. А одного разу після особливо вдалого походу вони захопили багату здобич і влаштували бенкет. Під час бенкету київський князь Володимир Мономах напав на ворогів і розбив їх війська наголову.

Сирчан "в донських заліг мілинах, Отрок в горах Кавказьких сховався". Та ось Мономаха не стало, на Русі встановилася "туга і горе". Зміцніла сила степової орди. Сирчан став звати молодшого брата в рідні краї. Отрок не слухав ніяких умовлянь. Тоді Сирчан послав до нього гінця і наказав захопити з собою степової трави пучок сухий. Він і сухий пахне! Прибув гонець і передав Отрокові побажання старшого брата - бачити його в рідних степах. Але не допомогли умовляння. Він співав йому пісні про відважні подвиги предків. Глухий залишався і до них Отрок.

І узяв пучок трави сухий тоді співак і подав ханові. І дивиться хан - і сам не свій, неначе в серці рана сталася.
На ранок, трохи осів туман, і озолотилися гір вершини, а в горах йде вже караван - Отрок з невеликою дружиною. Минувши гору за горою, все чекає він -чи скоро степ рідний і удалину дивиться, трави степової пучок з рук не випускаючи...