Понеділок, 24.04.2017, 22:05Головна | Реєстрація | Вхід

Категорії розділу

Аїр тростиновий (лепеха) [4]
Човен старенький дідів,Контури бору сивого, Лепехи запах і смак,Світ це дитинства красивого...
Барвінок [5]
Барвінок стелеться синьо, синьо, Плететься між любистком та м'ятою
Безсмертник [5]
Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же зосталась…
Береза [11]
А мине мороз надворі — Оживуть березки всі, Стануть гарні, білокорі, Наче вмиті у росі.
Верба [7]
Де срібліє вербиця, там здорова водиця
Волошки [8]
А тепле ніжне літо Волошками повите, Посріблене дощами Живе в очах у мами.
Живокіст [1]
Інші назви: воловий язик, окопник, правокіст, жиловник.
Калина [9]
Червона калина — символ України
Кропива [2]
Оце так виросла трава - Рясна зелена кропива
Мак [9]
Піду бережечком, як мак по полю, Маковим віночком кличу доленьку свою...
Мати-й-мачуха [3]
Тільки сонечко пригріло, Мати-й-мачуха з'явилась. Серед чорної землі. Сяють Сонечки малі
Незабудка [4]
Квітка тендітна,Мала незабудка – Красива, хоч сум Без кінця навіває…
Папороть [9]
В ніч на Івана, в ніч на Купайла, в темному лісі папороть цвіте....
Первоцвіт весняний [1]
Інші назви: баранчики, веснівка, весняник лікарський, ключики, лісове зілля, медяник, первенець, первоцвіт лікарський, примула
Піон [5]
Квітка піона ще не розкрита зовсім – тиша чекання.
Полин [4]
Я занурив серце у полин Я повінчався зі степом
Пролісок [7]
Біленькою голівкою, Піднявшись над травинкою, Маленький ніжний пролісок ...
Ромашка [8]
Біла ромашко, як ти цвітеш? Крапельку сонця в собі несеш.
Соняшник [6]
На городі соняшник Соняшно зацвів- Розпрямив голівоньку,Рученьки розвів.
Спориш [2]
Пашать нагріті сонцем спориші,І жайвори купаються в блакиті.
Чорнобривці [2]
Чорнобривців насіяла мати У моїм світанковім краю
Фіалка триколірна [7]
брат-та-сестра, Іван-та-Марія, братчики, зозульки, сирітки, пулоцвiт, топiрчики
Шипшина [3]
Біла шипшино, біла, квітуча, Чом ти, шипшино така колюча?

Пошук

Форма входу

Статистика


Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0

Фіалка триколірна

Головна » Легенди та міфи про рослини » Фіалка триколірна

Співан та Мрія

Ой давно, чи недавно те було – ніхто не знає. Тільки всі люди, що жили в тому селі, любили оповідати про це, додаючи кожен своє.

Жила в селі дівчина. Нічим не примітна, звичайна. Тільки й того, що любила кожну квіточку в лісі, чи в полі, зналася на травах і всякому зіллі.

Та не менш того любила дівчина пісню, знала їх безліч,

Не співала, а тільки слухала. Усім раділа, та легка хмаринка набігала на чоло: у піснях їй чогось не вистачало.

Якось до села прийшов молодий кобзар. Великі карі очі дивилися на світ сумно і якось осудливо. Ті, хто стрічався з його поглядом, відчували за собою якусь провину.

А як заспівав кобзар, то й зовсім чоловіки опустили очі додолу.

Бо його пісня була стогоном рідної землі, поневоленої та зневаженої чужинцями.

Не було кобзаря, не було пісні – тільки голос матері землі промовляв до своїх дітей.

І тоді зійшла хмаринка з чола дівчини Мрії, бо так її звали в селі. Осяяна, і від того прекрасна, підійшла вона до кобзаря, мовчки простягла йому свою руку.

В його великих карих очах промайнуло вагання, сумнів і ще багато різних почуттів.

Та чисті очі дівчини дивилися осяйними зірками в самісіньку душу йому.

Він обережно взяв її руку своєю.

Народилося диво. Цілий тиждень справляли весілля. Йшли на нього всі, бо кожному в селі доводилося звертатися за зіллям, усім вона допомогла, кому словом, кому зіллям.

А на сьомий день, коли вже гості розійшлися по домівках, рано-вранці на село напали чужинці.

Довго билися чоловіки, палали хати, плакали жінки.

Та чужинці перемогли. Вивели за село, почали одягати кайдани.

І тут враз стали – ніби громом до землі прибив могутній голос кобзаря. Кликав усіх до бою.

Затріщали кайдани, заворушилися зранені, заковані бранці.

Та пісня замовкла так само раптово, як почалася, навпіл розрубана чужинською шаблюкою. І тої миті повітря розітнув розпачливий зойк:

– Співанку!

То Мрієчка кинулась до коханого, але вгледівши, що сталося, вклякла на місці. Та тільки на мить. А потім гнівно зблиснули дівочі очі, і вона заспівала. Ніколи й ніхто не чув, що Мрієчка має такий голос, так пристрасно вміє співати. Ніхто раніше не чув тої пісні.

Гнівний та пристрасний був спів, всі заціпеніли навкруг. Та один підлий ворог пронизав стрілою дівчині груди. Схитнулась, але твердою ходою підійшла до свого Співана, впала поруч і вклякла навіки. Здригнулася земля, зникли молодята, а на тому місці де вони були, розквітла квітка: половина мов очі Мрії, – блакитна, а друга – жовта, мов глибокий смуток Співана.

Здригнулася й затремтіла земля знову, поглинула загін чужинців, а на їх місці виросло колюче зілля.

Спали кайдани з полонених, зітхнули переполошені жінки.

Ішли дні за днями. У лісі, що оточував село, квітло безліч двоколірних квіток.

Коли на них дивилися люди, то чули пісні Співана та Мрії. Чув їх той, хто вмів любити рідний край, рідну пісню. І звали ті квіти Співана-Мрія.

Цвітуть і понині ті квіти. Вже й прадавні імена забулися, натомість прийшли сучасні співзвучні Іван-та-Марія.


Разом із цим читають:
Категорія: Фіалка триколірна | Додав: Netochka (02.11.2010)
Переглядів: 1238 | Теги: Співан та Мрія, легенда про квіти, легенда про фіалку, Фіалка триколірна | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Попереджаємо: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
Copyright Лікарські рослини, косметика © 2017 | Створити безкоштовний сайт на uCoz