Піон (казка Анни Саксе) - Піон - Легенди та міфи про рослини - Лікарські рослини, косметика
П`ятниця, 20.01.2017, 16:54Головна | Реєстрація | Вхід

Категорії розділу

Аїр тростиновий (лепеха) [4]
Човен старенький дідів,Контури бору сивого, Лепехи запах і смак,Світ це дитинства красивого...
Барвінок [5]
Барвінок стелеться синьо, синьо, Плететься між любистком та м'ятою
Безсмертник [5]
Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же зосталась…
Береза [11]
А мине мороз надворі — Оживуть березки всі, Стануть гарні, білокорі, Наче вмиті у росі.
Верба [7]
Де срібліє вербиця, там здорова водиця
Волошки [8]
А тепле ніжне літо Волошками повите, Посріблене дощами Живе в очах у мами.
Живокіст [1]
Інші назви: воловий язик, окопник, правокіст, жиловник.
Калина [9]
Червона калина — символ України
Кропива [2]
Оце так виросла трава - Рясна зелена кропива
Мак [9]
Піду бережечком, як мак по полю, Маковим віночком кличу доленьку свою...
Мати-й-мачуха [3]
Тільки сонечко пригріло, Мати-й-мачуха з'явилась. Серед чорної землі. Сяють Сонечки малі
Незабудка [4]
Квітка тендітна,Мала незабудка – Красива, хоч сум Без кінця навіває…
Папороть [9]
В ніч на Івана, в ніч на Купайла, в темному лісі папороть цвіте....
Первоцвіт весняний [1]
Інші назви: баранчики, веснівка, весняник лікарський, ключики, лісове зілля, медяник, первенець, первоцвіт лікарський, примула
Піон [5]
Квітка піона ще не розкрита зовсім – тиша чекання.
Полин [4]
Я занурив серце у полин Я повінчався зі степом
Пролісок [7]
Біленькою голівкою, Піднявшись над травинкою, Маленький ніжний пролісок ...
Ромашка [8]
Біла ромашко, як ти цвітеш? Крапельку сонця в собі несеш.
Соняшник [6]
На городі соняшник Соняшно зацвів- Розпрямив голівоньку,Рученьки розвів.
Спориш [2]
Пашать нагріті сонцем спориші,І жайвори купаються в блакиті.
Чорнобривці [2]
Чорнобривців насіяла мати У моїм світанковім краю
Фіалка триколірна [7]
брат-та-сестра, Іван-та-Марія, братчики, зозульки, сирітки, пулоцвiт, топiрчики
Шипшина [3]
Біла шипшино, біла, квітуча, Чом ти, шипшино така колюча?

Пошук

Форма входу

Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Піон

Головна » Легенди та міфи про рослини » Піон

Піон (казка Анни Саксе)

Півонія вже зібралася вийти заміж, коли померла її мати, залишивши шість душ дітей. Що робити, як бути? Любов тягнула до судженого Сімеона, але обіцянка, дана матері, і турбота про менших братів і сестри міцно тримали її в батьківській халупі. Невже Сімеон не зрозуміє цього?

- Потерпи год-другой, скоро сестра підросте і за меншими ходитиме, - сказав батько Півонії, і вона підкорилася. Але коли сестра підросла, у неї виявився вірний жених, і вона так плакала і благала Півонію не розбивати її щастя, що старша сестра погодилася ще декілька років почекати.

- Ці декілька років пролетять, як на крилах, а невблаганний час випробує нашу любов, - утішала Півонія Сімеона.

- Чекати, так чекати, - сказав Сімеон. Але його батько і мати були іншої думки і вигнали неодруженого сина з дому.

І пішов Сімеон поневірятися по білому світу, обіцяючи Півонії через два роки прислати поштового голуба за відповіддю.

Пройшов год-другой. Нарешті прилетів голуб з листом від Сімеона і білою іноземною квіткою в дзьобі.

- Спасибі, мій милий друг, - написала Півонія Сімеону, - Бачу, не забуваєш ти мене. І я ці роки не забувала тебе, але нам ще два роки чекати, доки підросте мій брат.

А коли брат підріс, йому видалася вигідна оказія піти в примаки, і він ніяк не міг упустити її.

І знову Півонія послала Сімеону звісточку, просячи почекати ще два роки. Коли пройшли і вони, Півонія все одно не могла залишити будинок, бо середня сестра і дня не хотіла чекати свого весілля.

- Я відправлюся за море шукати щастя, - писав Сімеон, - Напиши мені, що привезти тобі в подарунок.

- Привези мені квітку, щоб посадити в саду, - відповіла Півонія, бо не вірила, що Сімеону вдасться в заморських країнах розбагатіти, привезти звідти срібло і золото.

А роки летіли на крилах. Через два роки Сімеон знову впорався, коли вони, нарешті, одружаться. І Півонія знову веліла йому передати, що їм чекати ще два роки, бо братові, що підріс, захотілося побачити світло. А їй тепер залишилося тільки последыша виростити, і тоді вже вони з Сімеоном почнуть, нарешті, спільне життя.

Не могла ж Півонія передбачати, що зла хвороба зведе в могилу сестру, яка першою вийшла заміж, і та залишить трьох малолітніх сиріток? Кому їх няньчити, кому ходити за ними, якщо батько їх весь день в полі оре і сіє? І як Півонії не узяти їх під своє крильце, коли він погрожує відвести дітей в ліс і залишити на поживу вовкам?

Пройшов час трауру, і зять одружився на іншій, але нова дружина і чути не захотіла про чужих дітей. Вистачить у неї турбот і без них, коли свої діти підуть.

Невідомо, чи продовжували Півонія з Сімеоном вести рахунок рокам, що залишилися до їх весілля. Але коли сирітки підросли, Півонії довелося няньчити дітей молодших братів і сестер. Роки мчалися, точно жваві жеребці, робота зігнула Півонію, печаль і туга вибілили її волосся. І коли вона вже нікому не була потрібна, усі її вихованці забули дорогу до бідної халупи самотньої старенької. Спираючись на паличку, вона кожен ранок шкандибала до хвіртки і довго стояла перед нею і чекала голуба, щоб передати декілька слів, виведених невірною рукою, :

- Я чекаю тебе, мій милий!

Коли голуб відніс лист, Півонія почала готуватися до весілля. Наділа зшите ще в молодості вінчальні сукню і вінок мирта на голову і у такому вигляді цілі дні простоювала перед хвірткою.

Перехожі показували не її пальцем і усміхалися:

- Гляньте, з’їхала з глузду, напевно, стара.

А той, кого вона чекала усе життя, все не йшов. Не йшли і ті, кого вона виняньчила. Зате непрошена і небажана явилася кістлява з косою на плечі і поманила Півонію.

- Ех, кістлява, хіба не можеш ти почекати декілька років, як чекала я дня свого весілля? - почала Півонія умовляти Смерть.

- Мій вирок не можна ні відмінити, ні оскаржити. Для мене усі рівні - будь то жебрак або король. Прийде призначена година, я махну рукою, і всякий беззаперечно покоряється мені, - відповіла безжальна Смерть.

Чужі люди віднесли Півонію на кладовище, накидали над нею жовтий піщаний горбок. Коли вони пішли, до кладовища прибігла якась людина, по виду чужоземець, переліз через вал і знайшов свіжу могилу.

- Так от де ми зустрілися, моя Півонія,- сказав незнайомець, немов та, що покоїлася під піском, могла почути його, - А я так поспішав, перепливав на кораблях моря, перетинав на верблюдах пустелі, йшов по болотах, щоб швидше побачити тебе. Я привіз тобі квітку, на честь тебе назвав її Піоном, і запах у неї такий же солодко-гіркий, як наша любов.

І, нахилившись, Сімеон посадив на могилі привезений з далеких країн корінець.

Коли родичі Півонії почули про красиву, небачену в цих краях квітку, що росте на її могилі, вони поспішили на кладовищі, вирили собі по корінцю і посадили його у своїх садах, сказавши:

- Буде у нас пам'ять про стару Півонію.


Разом із цим читають:
Категорія: Піон | Додав: Netochka (13.09.2010)
Переглядів: 3059 | Теги: легенда про квіти, казка про піон, Піон, легенда, казка про півонію | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Попереджаємо: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
Copyright Лікарські рослини, косметика © 2017 | Створити безкоштовний сайт на uCoz