Легенда про Любаву і Василя - Волошки - Легенди та міфи про рослини - Лікарські рослини, косметика
Субота, 10.12.2016, 17:40Головна | Реєстрація | Вхід

Категорії розділу

Аїр тростиновий (лепеха) [4]
Човен старенький дідів,Контури бору сивого, Лепехи запах і смак,Світ це дитинства красивого...
Барвінок [5]
Барвінок стелеться синьо, синьо, Плететься між любистком та м'ятою
Безсмертник [5]
Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же зосталась…
Береза [11]
А мине мороз надворі — Оживуть березки всі, Стануть гарні, білокорі, Наче вмиті у росі.
Верба [7]
Де срібліє вербиця, там здорова водиця
Волошки [8]
А тепле ніжне літо Волошками повите, Посріблене дощами Живе в очах у мами.
Живокіст [1]
Інші назви: воловий язик, окопник, правокіст, жиловник.
Калина [9]
Червона калина — символ України
Кропива [2]
Оце так виросла трава - Рясна зелена кропива
Мак [9]
Піду бережечком, як мак по полю, Маковим віночком кличу доленьку свою...
Мати-й-мачуха [3]
Тільки сонечко пригріло, Мати-й-мачуха з'явилась. Серед чорної землі. Сяють Сонечки малі
Незабудка [4]
Квітка тендітна,Мала незабудка – Красива, хоч сум Без кінця навіває…
Папороть [9]
В ніч на Івана, в ніч на Купайла, в темному лісі папороть цвіте....
Первоцвіт весняний [1]
Інші назви: баранчики, веснівка, весняник лікарський, ключики, лісове зілля, медяник, первенець, первоцвіт лікарський, примула
Піон [5]
Квітка піона ще не розкрита зовсім – тиша чекання.
Полин [4]
Я занурив серце у полин Я повінчався зі степом
Пролісок [7]
Біленькою голівкою, Піднявшись над травинкою, Маленький ніжний пролісок ...
Ромашка [8]
Біла ромашко, як ти цвітеш? Крапельку сонця в собі несеш.
Соняшник [6]
На городі соняшник Соняшно зацвів- Розпрямив голівоньку,Рученьки розвів.
Спориш [2]
Пашать нагріті сонцем спориші,І жайвори купаються в блакиті.
Чорнобривці [2]
Чорнобривців насіяла мати У моїм світанковім краю
Фіалка триколірна [7]
брат-та-сестра, Іван-та-Марія, братчики, зозульки, сирітки, пулоцвiт, топiрчики
Шипшина [3]
Біла шипшино, біла, квітуча, Чом ти, шипшино така колюча?

Пошук

Форма входу

Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Волошки

Головна » Легенди та міфи про рослини » Волошки

Легенда про Любаву і Василя

...А діялось то за панщини. Свавільні були пани в селах, розбещені до краю. Мужика-гречкосія за віxoть соломи не мали. Що правда, то правда.
Жила-була вродлива дівчина Любава. Та така вже красуня, що парубки німіли при зустрічі з нею. І покохало дівоче серце чорнобривого Василя, який жив на краю села. Щиро любив Василь Любаву. Не побачить її день, то сохне з горя, блідне лице на нім. ...
Повернувся якось у село молодий панич. Щось довго вештався по чужих краях. Як завидів Любаву, то не міг з дива зійти, де могла тут вирости така пишна краля. Панич зважився зажартувати з Любавою. Та горда дівчина повернула голову і швидкою ходою щезла йому з очей. Бо знала, чим пахнуть oті жарти.
З того часу Любава не сходила з тями панові. Шукав зустрічей з нею, запрошував у двір. Вона не йшла. Довідався, що дівчина кохається з Василем, вже й готує весільні рушники.
— Ні! Цьому не бути! Скоріше на моїй долоні волосся виросте, ніж я допущу до весілля, — скаженів панич. Якось ввечері Василь зустрівся з Любавою і сказав: — Що робити, Любаво? Перед паном ми немічні. Чує моє серце горе.
 — Один порятунок, — плакала Любава, втекти з села на вільні землі. Тікали закохані молодята від пана. Досвітком вийшли за село в далеку дорогу. Йшли вони довго. Прийшли на степ. І раптом почули за собою кінський тупіт і гавкання собак. То за ними йшла погоня.
— Вертайтеся! — кричав сердито пан.
— А того, пане, не буде. Ми вийшли за твої володіння. Дайте собі спокій, пане, не зачіпайте нас, — просив Василь. — Нас з Любавою не розлучити. Тут же Любава кинулася на шию хлопцеві. І пана охопила лють. Пролуни постріли з рушниці — обоє молодята, як скошена трава, впали на землю.
 — Мужва непокірна, — процідив пан крізь зуби, повернув коня і поскакав додому.
Любаву і Василя поховали разом на тому місці, де їx спіткала помста пана. Люди поставили на їx могилі камінний пам'ятник. Ще й досі він біліє серед поля. Щоліта на могилі цвітуть сині волошки й червоні маки. Люди кажуть, що то живуть квітками наречені Василь і Любава.
 Гордо тріпочуть ті квіти на вітpі, туляться один до одного та шепочуть між собою про кохання.
А маки цвітуть, нахиляються...
І з волошками розмовляються...
А довкола розкинулося село...



Джерело: http://liubashivka.narod.ru/legend.htm
Разом із цим читають:
Категорія: Волошки | Додав: Netochka (15.06.2010)
Переглядів: 2280 | Теги: волошки, маки, легенда | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Попереджаємо: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
Copyright Лікарські рослини, косметика © 2016 | Створити безкоштовний сайт на uCoz