Вільха сіра

Вільха сіра
Родина: Березові (Betulaceae)
Alnus incana

ВІ́ЛЬХА СІ́РА, вільха біла; ольха серая.

Alnus incana — однодомна рослина родини березових. Дерево 5-15 м заввишки або кущ. Молоді гілки опушені, неклейкі. Листки яйцевидно-еліптичні або яйцевидно-округлі, з округлою або серцевидною основою, гострою верхівкою, по кра́ю — двопилчасті; молоді́ — густо опушені з обох боків, розвинуті — зверху гладенькі, знизу опушені, сірі. Маточкові сережки — по 3-8 на спільній гілочці, за винятком кінцевої, сидячі. Плід — однонасінний горішок. Цвіте у квітні. Плоди дозрівають у вересні — жовтні.

Поширення. Трапляється на Закарпатті, в Карпатах, на Прикарпатті, Поліссі і зрідка в Правобережному Лісостепу на заболочених узліссях, на болотах, біля берегів річок.

Заготівля і зберігання. Використовують шишечки (Fructus Alni), молоду кору і свіже листя. Шишечки збирають восени і взимку. Сушать під наметом, на горищі або в сушарках при температурі 50-60°. Сухої сировини́ виходить 40%. Строк придатності — 4 ро́ки. Шишечки відпускаються аптеками. В народній медицині використовують і кору молодих гілок (Cortex Alni) та листя (Folia Alni), яке використовують свіжим. Кору заготовляють навесні. Суха кора зберігається, не втрачаючи лікувальних властивостей, 4 ро́ки.

Хімічний склад. Шишечки містять дубильні речови́ни (в тому числі до 2,5% таніну), вільну галову кислоту і флавоноїди; листки — гіперозид, кверцитрин, органічні кисло́ти; кора — дубильні речови́ни і тритерпеноїди.

Фармакологічні властивості і використання. Супліддя вільхи мають в'яжучі, дезинфікуючі, протизапальні, десенсибілізуючі й кровоспинні властивості. В науковій медицині настій або настойку суплідь використовують при шлунково-кишкових хворобах (ентерити, диспепсії, ентероколіти, хронічні коліти, дизентерія, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки), ревматичному поліартриті й простудних захворюваннях. У гінекологічній практиці настій кори або суплідь використовують при маткових кровотечах різного походження, фіброміомі матки з гемарогічним синдромом на фоні запальних захворювань статевих о́рганів. У народній медицині використовують і листя та кору рослин. Внутрішньо відвар листя вживають як потогінний засіб при простудних захворюваннях, малярії, подагрі й поліартриті.

Зовнішньо настій кори або свіжого листя використовують для полоскань і примочок при лікуванні запалень горла, ран і виразок. Для зняття відчуття втоми в ногах після тривалої ходьби приймають ванни з відвару листя.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настойку (1 частина суплідь на 5 частин горілки) по 25-30 крапель 3 рази на день (готову настойку продають аптеки); сухий екстракт суплідь вільхи (Extractum fructuum Alni) по 0,5-0,6 г 3-6 раз на день; настій суплідь (10 г на 200 мл окропу) по ½—⅓ склянки 2-3 рази на день; відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день