Вірші та пісні про безсмертники

БЕЗСМЕРТНИК - Іван Анрдусяк

даруй йому смерть без смерти,

а так – саменьке життя,

де дні, як комахи, вперто

свій трунок витягують,

 

крильцями сухостою

пурхають навмання.

де ж я тобі з росою

вигойдаю зерня?

 

даруй йому ніч без місяця,

вибілену на пил –

у порожнині вміститься

тільки сухий ковил:

 

слідоньком від копитця,

білим, як молоко,

тільки живий нап’ється

понад материком.

 

даруй йому час не чаґовий,

не омелиний час;

вічність його зачовгана –

тільки солоний чай:

 

вип’ється, ніби виб’ється

серце із-під трави…

смерте моя на вилицях,

кажу до вас на ви,

 

смерте моя без смерти,

я би без вас умер.

приставте мені до серця,

бодай комариний ґвер,

 

стніть мене ятаганом

голосно, із плеча…

буде колись погано –
          вип’єте з мене чай

Безсмертники - Галя Мазуренко

Ой, чути! Чи не чути?

Чи неначе за стіною, тою глухою
І шум, і плач, і гомін?

Чи знати, чи не знати? Чи маємо ми доказ?
Чого розбивсь термометр та й пропав рукопис?

Розсипалась на ліжко ртуть. Її вже не зберуть!

Або не знав, що діяв, той, що йшов на злочин?
І в'язень після «землетрусу» не воскресне
У лічниці, і «діло шите крите і кінці у воду»
І дійсно все, мов проковтнуло совість,

Шусть і змовкло!

Та потім відгукнулись, як рідня

Стійкі, уперті, чесні люди...

І голову безсмертники оточуть
У поета,

І згодом запитає внука у бабусі:
«Скажи, я хочу знати все про Стуса Василя,
Про його твори, про його жорстоку долю!»
А бабця відповість:
«Сказала б я. Та двері мають вуха.

І я боюся тої смерти, щоб від отруї не умерти».

БЕЗСМЕРТНИКИ - Олександр Олесь

Вони давно вже втратили життя,
В них згасло все, що тільки малось,
Умерли всі і думи, і чуття,
І тільки форма їх такою же зосталась…

Але вони сміються, мов вві сні,
І погляд мій приковують до себе,
Нагадують розкоші весняні
І кажуть про тепло, про радощі, про тебе.

Ці квіти — спогади про світлі дні…
І хай відносин наших світ погасне,
А спогади все ж будуть жить в мені,
Нагадувать про дні, про ночі теплі, ясні…