Волошка синя

Волошка синя
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Centaurea cyanus

ВОЛОШКА СИНЯ ( василек синий)   — одно- або дворічна трав'яниста рослина родини айстрових (склад­ноцвітих). Стебло 25—50 см зав­вишки, прямостояче, від середини розгалужене, клочкувато-павутинисте. Нижні й серединні стебло­ві листки ліровиднорозсічені, видовжено-оберненоланцетні, ціло­краї, віддаленодрібнозубчасті, верхні — переважно лінійні. Квіт­ки — в одиничних кошиках на кінцях стебел та пазушннх гі­лочок: крайові квітки збільше­ні, лійковидні, сині, голубі, ліло­во-рожеві або білі, неплідні; серединні — фіолетові, двостате­ві. Плід — сім'янка. Цвіте у черв­ні — липні.

Поширення. Росте по всій тери­торії України в посівах ярих та озимих культур, на трав'янистих і забур'янених місцях.

Заготівля і зберігання.  Викорис­товують лише крайові квітки, зібрані в період їхнього повного  цвітіння.  Зібрану  сиро­вину треба негайно сушити, бо при повільному сушінні пелюстки втрачають колір і стають непри­датними до вживання. Сушать на горищі, в приміщеннях, які добре провітрюються, в  сушарках  при температурі 40—50 °, а в сонячну погоду — на відкритому  повітрі. Сухої  сировини   виходить   20 %. Зберігають у сухому приміщенні не більше як 1 рік. Сировина від­пускається аптеками.

Хімічний  склад.   Квітки   містять глікозиди ціанарин,  центаурин  і цикорин, антоціани пеларгонін і ціанідин,   флавоноїди   лютеолін, астрагалін, кемпферол, апіїн, космозіїн, кверцетин і рутин, барвник ціанін, сапоніни, смолисті й пек­тинові  речовини,   алкалоїди,  ас­корбінову кислоту, каротин та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­користання.  Препарати  Волошки синьої ма­ють сечогінні, протизапальні, де­зинфікуючі й жовчогінні власти­вості,  поліпшують функції  трав­лення.    Препарати   добре   діють при захворюванні нирок і сечови­відних    шляхів    (нирковокам'яна хвороба, пієліт, уретрит, цистит, нефроз), печінки і жовчовивідних шляхів, при кон'юнктивіті, блефа­риті  та  гемералопії.  У народній медицині, окрім цього, Волошку синю вико­ристовують при набряках і жов­тяниці та як жарознижуючий засіб при простуді. Настої і лосьйони з кошиків Волошки синьої широко використо­вуються в дерматології й косме­тиці.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій пелюсток (1 столова ложка пелюсток ва склянку ок­ропу) п'ють теплим по 1 столовій ложці 3 рази на день; 4 столові ложки суміші пелюсток Волошки синьої, приймочок ку­курудзи, трави остудника голого та хвоща польового, кореня бузини трав'я­нистої, листя мучниці звичайної і бе­резових бруньок (у співвідношенні 1 : 1 : І : 0,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5) заливають на ніч 1 л холодної води, вранці кип'я­тять 5—7 хв, проціджують і п'ють по 1 склянці 5 раз на день при затримці сечі внаслідок запальних процесів у сечестатевих органах.
ЗОВНІШНЬО — настій пелюсток (1 сто­лова ложка пелюсток на 1 склянку окропу) для примочок при захворю­ванні очей; настій подрібнених коши­ків Волошки синьої (1 столова ложка кошиків на 400 мл суміші окропу і оцту, взятих порівну, настоюють ЗО хв, охолод­жують) для миття голови, щоб сти­мулювати ріст волосся, і при лупі (щовечора протягом 15—20 днів), для втирання пря дифузному випаданні волосся і круговій плішивості (відпо­відно по 1 та по 2—3 втирання щодня); лосьйон  при надмірній жирнос­ті шкіри.